| ІСТОРІЯ БОРОВЕНСЬКИХ ШКІЛ
Кінець ХІХ ст. Переважним заняттям населення Старобільського повіту, до якого входила і слобода Боровенька, було землеробство. Техніка була на доволі низькому рівні навіть у порівнянні з іншими повітами Харьківської губернії. Із промислів переважав найм на сільськогоспадарські роботи. Фабричної та заводської промисловості в широкому розвитку в повіті не існувало.
Така перевага натуральних форм виробництва, що вимагають робітника розвинутого не так розумово як фізично, негативно впливала на рівень грамотності населення. Це явище в Старобільському повіті було виражене найбільш у порівнянні з іншими повітами Харьківської губернії, що мали поряд з розвинутішим сільським господарством і промисловість, що стрімко розвивалась і вимагала більше й більше кваліфікованого робітника.
За данними загального перепису населення 1897 року видно, що лише 10,4 % населення повіту виявляють хоч якусь освічченість. Це найнижчий показник в губернії. За данними дослідження Харківського губернського земства в 1905 році відсоток грамотності в Старобільському повіті виріс до 19 %. Проте це все рівно найнижчий показник в губернії. За данними перепису 1907 року середній відсоток грамотності в Харківській губернії становив 21 %.
В 1908 році в Старобільському повіті нараховувалось лише 234 училища (так в ті часи називали школи) з яких 12 шкіл грамоти не включені до шкільної мережі, відповідно інструкції міністерства народної освіти. Таким чином лишаються 222 училища з яких 120 підпорядковані Старобільській повітовій училищній раді (земські школи) та 102, що підпорядковані Харківському єпархіальному відомству (церковно-парафіяльні школи).
Повітові земські збори в Старобільську на черговій сесії 1908 року прийняли доповідь земської управи про введення загального навчання та затвердили наданий проект шкільної мережі. З прийняттям цього докладу земські збори встановили наступні положення:
1) Загальне навчання повинно бути введене в 10-ти річний строк починаючи з 1910 р.
2) повітове земство приймає на себе зобов’язання всі асигнування на утримання училищного персоналу за нормами міністерства народної просвіти, перенести на будівництво шкільних приміщень, їх ремонт та утримання, по мірі покриття цих асигнувань із коштів державної скарбниці.
3) недостатні для будівництва шкільних будівель кошти за планом, наміченим повітовим земством, відносяться до коштів губернського земства, відповідно постанови губернських зборів 1908 року.
Було прийняте рішення будувати школи в першу чергу в населених пунктах де найбільше дітей шкільного віку що не відвідують школи та в тих населених пунктах де шкіл немає взагалі. Школи поділялись на комплекти. На одного вчителя припадав один комплект кількістю учнів до 50 чоловік. А в окремих випадках до 60 учнів. В повіті планувались в основному одно- та двокомплектні школи. Були і випадки три- чотирикомлектних шкіл. В Боровенці, наприклад, проектом була передбачена 9-комплектна школа. Вартість приміщення однокомплектної школи була встановлена 6570 рублів. В цю суму входила вартість будівництва самої будівлі школи, надвірних будівель, огорожі, обладнання кімнат меблями. Проект передбачав крім класних кімнат також квартиру для вчителя та бібліотеку.
Проект будівництва нових навчальних закладів передбачав наступний кошторис витрат на будівництво:
а) для закладів з кількістю учнів до 60 чоловік: кладові приміщення площею 123, 12 квадратних аршинів і об’ємом 22,71 кубічних саженів; квартира для вчителя з 2 кімнат загальною площею 66,78 квадратних аршинів і об’ємом 12,4 кубічних саженів; бібліотека площею 59,13 квадратних аршинів та об’ємом 10,94 кубічних саженів; інші приміщення (кухня, сторожка, роздягальня) загальною площею 75,42 квадратних аршини та об’ємом 13,91 кубічних саженів; загальна площа всього приміщення 324,45 квадратних аршини та об’єм 59,93 кубічних саженів. Вартість будівництва 6570 царських рублів.
б) для закладів з кількістю учнів від 61 до 120 чоловік: кладові приміщення площею 247 квадратних аршинів і об’ємом 15,37 кубічних саженів; квартира для двох вчителів з 3-х кімнат загальною площею 144 квадратних аршинів і об’ємом 26,56 кубічних саженів; бібліотека площею 70 квадратних аршинів та об’ємом 12,91 кубічних саженів; інші приміщення (кухня, сторожка, роздягальня) загальною площею 63,99 квадратних аршини та об’ємом 11,8 кубічних саженів; загальна площа всього приміщення 523,98 квадратних аршини та об’єм 96,64 кубічних саженів. Вартість будівництва 10802 царських рублів.
Крім капітального будівництва повітова рада розглядала варіант передачі сільськими громадами будівель відповідної площі для переобладнання їх в шкільні приміщення.
Історія шкільної освіти в Боровеньках починаться в кінці ХІХ століття. В той час при Миколаївській церкві відкрили церковно-парафіяльну школу. В «Довідковій книзі на Харківську губернію» за 1904 рік автор Іван Самойлович вказує на наявність в слободі Боровенці церковно-парафіяльної школи. Законоучителем в ній є священик церкви Іванн Тимофійович Фомін.
В 1912 році в Харкові була видана статистична збірка «Шкільна мережа Старобільського повіту». В цьому виданні вказуються навчальні заклади в населених пунктах повіту, кількість учнів шкіл та кількість жителів. Боровенька на той час була центром Боровенської волості. До цієї волості входили населені пункти: Боровенька, Єпіфанівка, Чабанівка, Варварівка, Білявка, Кудряшівка, Воєводівка, хутори Замулівка, Ново-Сиротін, Синецький, Павлоград, Бакаї, Попов, Суходол . Всі ці поселення обслуговували 2 земських училища (Боровенське та Єпіфанівське) та 5 церковно-парафіяльних шкіл (Боровенська, Єпіфанівська,Чабанівська, Варварівська, Білявська). За станом на 1912 рік у всих цих навчальних закладах навчалось разом 439 учнів. Загальна кількість населення волості складала 13255 чоловік, з них дітей віком 9- 11 років 1725. Звідси можна зробити висновок що навчалось в той час лише менш ніж чверть дітей. Якщо з волості виокремити село Боровеньку населення якого становило 3563 чоловік, з них дітей віком 8 – 11 років 527, то з’ясовується, що навчалось лише 125 дітей. На момент видання в Боровенському земському училищі навчалось 65 учнів, а в церковно-парафіяльній школі 60 учнів. Ще вказано що на момент введення загального навчання в земському училищі навчалось 59 учнів а в церковно-парафіяльній школі 35 учнів. Скоріше всього і земське училище і церковно-парафіяльна школа в Боровеньці були двокласними.
Тут же згадуються плани на будівництво нових навчальних закладів.
В Боровенці планувалось побудувати навчальний заклад на 443 учнів. Комплекс мав складатись з приміщень розрахованих на 9 комплектів учнів. Для 2 комплектів приміщення побудували в 1910 році. Спочатку планувалось в 1912 році відкрити ще 2 комплекти, потім ще 2 комплекти в 1916 році та 3 комплекти в 1918 році. Проте проекти змінились.
В 1917 році планувалось побудувати ще для 4 комплектів, в 1924 році ще для 2 комплектів і в 1929 році для останнього комплекта учнів. В 1917 році планувалось в Замулівці побудувати школу на 30 учнів. В 1909 році було почато будівництво шкільного приміщення на 32 учня в Білявці. В 1918 році в Кудряшівці планувалось побудувати школу на 75 учнів. В 1918 році в Чабанівці планувалось побудувати приміщення школи на 123 учні. В Єпіфанівці планувалось побудувати навчальний заклад на 357 учнів. Комплекс мав складатись з приміщень розрахованих на 7 комплектів учнів. Для 2 комплектів приміщення побудували ще в 1911 році. В 1917 році планувалось побудувати ще для 2 комплектів, в 1925 році ще для 2 комплектів і в 1929 р для останнього комплекта учнів. В Варварівці планувалось побудувати навчальний заклад на 351 учня. Комплекс мав складатись з приміщень розрахованих теж на 7 комплектів учнів. Для 2 комплектів приміщення побудували ще в 1910 році. В 1918 році планувалось побудувати ще для 4 комплектів і в 1929 році для останнього комплекта учнів.
В 1914 році готувались до відкриття школи у Воєводівці на 34 учні, в хуторі Поповому на 33 учні та в Замулівці на 30 учнів. З матеріалів цього довідника можна зробити висновок що приміщення цих шкіл вже будувались і готувались до відкриття.
Згідно того ж довідника наступні села Боровенської волості не обслуговувались ніякими училищами чи школами (з кількістю дітей шкільного віку): Кудряшівка 75, Воєводівка 34, хутір Попов 33, Замулівка 30.
Села що обслуговуються церковно-парафіяльними школами: Варварівка - 380 (є школа розрахована на 29 учнів), Чабанівка - 191 ( є школа на 68 учнів), Білявка - 52 (є школа на 20 учнів).
Села що обслуговуються церковно-парафіяльними школами та училищами що підпорядковані училищній раді: Боровенька - 527 дітей шкільного віку, є земська школа розрахована на 49 учнів та церковно-парафіяльна на 35 учнів, є потреба на розширення для 443 учнів; Єпіфанівка - 418 дітей шкільного віку, є земська школа розрахована на 45 учнів та церковно-парафіяльна на 16 учнів, є потреба у розширенні для 357 учнів.
Церковно-парафіяльні школи що увійшли в шкільну мережу, з вказанням дійсної та допустимої кількості учнів в 1907/08 навч. році:
Боровенська - кількість учнів 60, допустима норма 35 учнів, будівля малопридатна;
Єпіфанівська - кількість учнів 35, допустима норма 16 учнів, будівля малопридатна;
Чабанівська - кількість учнів 87, допустима норма 68 учнів, будівля придатна;
Варварівська - кількість учнів 55, допустима норма 29 учнів, будівля придатна.
Список училищ підвідомчих училищній раді (земські школи) з вказанням дійсної та допустимої кількості учнів в 1907/08 навч. році:
Боровенське - 64 учні, норма - 49, будівля придатна;
Єпіфанівське - 88 учнів, норма - 45, будівля придатна.
Всього по Боровенській волості: кількість дітей шкільного віку - 1725, земських шкіл - 2, в них учнів - 152, церковно-парафіяльних шкіл - 5, в них учнів - 287, всього учнів - 439, кількість дітей що не відвідують шкіл - 1286.
Мабуть не всі плани Старобільської повітової училищної ради були виконані. Революції та повалення царського режиму порушили звичне на той час життя селян Старобільського повіту та зокрема слободи Боровеньки. Довгий час влада в регіоні переходила з рук в руки. І в той час вже було не до шкільної освіти. До нас дійшло ім’я вчительки Боровенської земської школи в 1918 – 1919 роках Плішуковської Олександри Андріївни. Іншої інформації за ті роки немає.
В плані робіт по Ново-Астраханському району на друге півріччя 1929 -1930 рр є пункт про будівництво шкіл в Боровеньці, Варварівці, Воєводівці та хуторі Шевченковому. Термін для виконання вказаний з 15 квітня по 1 вересня 1930 року. В протоколі засідання президії Ново-Астраханського Райвиконкому № 1/34 від 20 січня 1930 року згадується вчитель Боровенської школи Крамарчук. В документі говориться про те що його призначено позаштатним інструктором Райвиконкому поряд з іншими інструкторами. План будівництва школи було виконано і в 1930 році в Боровенці школярі пішли вже в нову школу. Навчання в цій школі проводилось аж до 1982 року. Тобто школа працювала 52 роки. На сьогоднішній день в цьому приміщенні знаходиться кооператив «Політекс». Після відкриття нового шкільного приміщення в 1930 році в селі вже є дві школи як організації: середня школа та початкова школа. Навчання проходять в трьох приміщеннях в різних частинах села. Окремо існувала початкова школа на «Хуторі» - в приміщенні нинішнього лісгоспу. Досить довгий час завідуючим цієї школи був Коваленко Василь Денисович. В цю школу ходили діти з таких районів села як Хутір, Тарасівка, Солом’янка, Піщанка, Каплівка, Підборівка, Кожухівка. Після закінчення початкової школи ці діти переходили в Боровенську СШ на «Горі». Крім Василя Денисовича в цій школі працювали Єременко Наталя Федосіївна, Момот Валентина Миколаївна та інші. Особливістю цієї школи було те, що парти тут були тримісні. Пропрацювала ця школа до 70 років і була зачинена. Будівля була передана на баланс колгоспу «Комінтерн». Там знаходився «курчатник». Вирощували там маленьких курчат та гусят для колгоспної птахоферми, що була розташована поряд на протилежному боці рівчака. Також в тому приміщенні було житло для колгоспників, що направлялись на роботу в колгосп та не мали власного житла. В останні роки в тому приміщенні знаходиться управління Боровенського лісомисливського господарства.
Крім Хутора початкова школа була ще на Церковці. Вона знаходилась в приміщенні колишньої церковно-парафіяльної школи, побудованому в 1910 році. Проте на відміну від «хуторянської» вона не мала статусу окремої школи як організації, а була невід’ємною частиною Боровенської СШ. В початкову школу на Церковку ходили діти з таких районів села як Церковка, Забочанка, Кут, Житнівка, Гора, Воряківка, Сопляківка. Більшою частиною то територія колишнього колгоспу «Червона Армія» та такі райони як Забочанка, Житнівка з «Комінтерну». Поділ був умовний. Діти ходили в ту школу яка була ближче до дому. В школі на церковці в різні часи працювали різні вчителі: Скороход К. Т., Свиридоненко Н. С., Олійник (Куращопова) Г. Т. та інші. В цій школі також працювало двоє вчителів і класи були здвоєні. У 1 та 4 класів був один класний керівник. Як і в 2 та 3.
Приміщення церковно-парафіяльної школи стояло поруч з Миколаївською церквою в історичному районі села з назвою «Церковка». Вона пережила навіть саму церкву, яку остаточно розібрали на будівельний матеріал в 1948 році. Ця школа працювала і після жовтневої революції. Після відкриття нової школи у 1930 році церковно-парафіяльна продовжила свою роботу як початкова школа аж до введення в експлуатацію приміщення нинішньої школи восени 1982 року. Потім приміщення церковно-парафіяльної школи розібрали так як і церкву. На сьогоднішній день в Боровенці збереглася будівля земської школи. З відкриттям школи у 1930 році приміщення земської стали використовувати як житло для вчителів. В тому приміщенні одночасно мешкало декілька сімей вчителів. На сьогодні це звичайний (хоч і помітний) житловий будинок по вулиці Шкільній. Ще один житловий будинок для вчителів стояв на розі сучасних вулиць Леніна та молодіжної якраз напроти приміщення де нині розміщений сільський ФАП. Звісно саме приміщення не збереглося. В ньому до речі не лише жили вчителі, а й в роки найбільшого навантаження Боровенської СШ виділялись окремі приміщення для учнівських класів, які не вміщувались в головному приміщенні школи.
І трете приміщення де й знаходилась Боровенська СШ знаходиться по вулиці Молодіжній. Відкрили її в 1930 році. За роки її існування школа не один раз змінювала свій статус відповідно до діючого законодавства, політичної ситуації та адміністративно-територіальних поділів. Змінювала вона свою назву від семирічної школи до середньої школи і потім до восьмирічної. Змінювався склад вчителів, штатний розпис, директори. В 1939 році з семирічної вона стала середньою і відповідно в ній діти навчались 10 класів. Кількісь учнів у школі істотно збільшилась бо в 8, 9, 10 класи ходили не тільки діти з нашого села а також з Єпіфанівки, Гаврилівки, Чабанівки, Олександрівки, Білявки, Кудряшівки. Для того щоб потрапити на навчання до 8 класу та продовжити навчання в середній школі треба було складати вступні іспити. Звісно що багато учнів закінчивших 7 класів вступали до шкіл фабрично-заводського навчання (пізніше ПТУ) чи йшли на роботу до колгоспу. Проте кількість учнів у 8 – 10 класах поповнювалась випускниками з сусідніх сіл. Навчання велось у дві зміни.
В травні 1946 року Ново-Астраханська районна оздоровча комісія приймає рішення про відкриття оздоровчого піонерського табору на базі Боровенської початкової школи на «Хуторі». Це був перший піонерський табір на території району. Він на протязі багатьох років залишався єдиним у Ново-Астраханському районі. Вибір був не випадковим. На території тогочасного Ново-Астраханського району наше село було єдиним селом, з усіх боків оточеним сосновими та мішаними лісами. А Боровенська початкова школа розташовувалась на березі невеличкої річки та ще й поруч з сосновим лісом. Це добре сприяло відпочинку та оздоровленню піонерів. В піонерському таборі працювали вчителі Боровенських шкіл. За літо в піонерському таборі оздоровлювались 150 дітей учасників війни та колгоспників з усього району. В першу зміну табір прийняв школярів, батьки яких загинули на війні. В 50-х роках додатково відкрили піонерський табір в Єпіфанівці, проте він не міг зрівнятись з Боровенським.
Боровенська середня школа була в числі перших шкіл району (разом з Ново-Астраханською СШ) за якістю знань. Про що неодноразово друкувались матеріали в районній газеті «Вперед».
В 1960 році Боровенська середня школа випустила свій останній 10 випускний клас і далі продовжувала працювати вже як 8 річна школа. Головною причиною закриття середньої школи стала адміністративно-територіальна реформа 1959 року. В результаті якої проводилась політика укрупнення районів, сільрад, колгоспів, споживтовариств та інших господарств та організацій країни. Підсумком стало те що Ново-Астраханський район припинив своє існування і був включений до складу Кремінського району. Також були об’єднані деякі сільради, колгоспи, споживспілки району. Була ліквідована Боровенська дільнична лікарня і була реорганізована в ФАП. Боровенська середня школа теж була реорганізована в неповну середню. Випускники Боровенської восьмирічки, що бажали продовжити навчання далі мусили ходити до шкіл Ново-Астрахані, Сєвєродонецька. І це в часи коли ще не було автобусного сполучення між населеними пунктами нашого регіону. Звісно в школі одразу зменшилась кількість учнів і довелось скорочувати кількість вчителів. Дехто мусив одразу шукати інше місце роботи, а дехто був змушений працювати на півставки. В ці роки покидають Боровенську школу цілі династії вчителів що багато років працювали в нашому селі: Коверда Володимир Іванович з дружиною Півінською Вірою Тимофіївною, Свиридов Петро Петрович з дружиною Дворнік Галиною Іларіонівною, подружжя Каламбет та інші. В 1982 році школа отримує нове двоповерхове зручне приміщення зі спортивним залом, їдальнею, майстернею, зручними світлими класами та вбиральнями. В 1990 році восьмирічна школа стала девятирічною (неповною середньою школою). В наступні роки школа змінювала назви без істотних змін у статусі школи: неповна середня школа, загальноосвітня школа 1 та 2 ступенів. В січні 2013 року на базі школи відкрилась дошкільна група з вихователькою Фєвральовою Валентиною Григорівною.
Громадська організація "ІСТОРИЧНА СПАДЗИНА"
| |
ІСТОРІЯ ШКОЛИ
