ЗАСНУВАННЯ СЕЛА
Офіційно роком заснування села Боровеньки вважається 1711 рік. Саме такий рік вказаний в «Історичній хронології Харківської губернії до 1882 р.», автор Щелков К. П. Він вказує що в цьому році сюди прийшли поселенці з центральної України та створили постійне поселення. Але це були не перші люди що оцінили багатство та красу нашої землі. Ще в XIX столітті на території села була знайдена стоянка первісної людини. Цією землею пройшло багато кочових племен. Полювали тут скіфи, половці, сармати, кіммерійці. Саме через Боровеньки проходив Кальміуський шлях яким кримські татари йшли грабувати Москву. Він пролягав лівим берегом річки Борової. Саме для захисту від татар в нашому регіоні утворювались козацькі поселення.
В 1707 році частина донських козаків - жителів нинішнього Борівського (Сєвєродонецької міськради) переселились на річку Боровеньку (таку назву в ті часи мала річка Борова). Так виникло поселення Нове Борівське на місці сучасного села Боровеньки. Як і інші поселення нашого регіону Нове Борівське в ті часи називали городком, тобто відгородженим укріпленим поселенням. Іноді в історичних документах зустрічається назва Новоборівський юрт.
Після придушення Булавинського повстання 1708-1709 рр., в якому приймали участь також і козаки Нового Борівського, каральний загін князя Долгорукого вчинив жорстоку розправу над учасниками повстання. Найбільш активні з них після жорстоких катувань були страчені, інші заслані на каторжні роботи в Азов. Багато жителів, звичайно, розбіглися, сховались в лісах і балках. В 1709 році указом Петра І від 5 липня землі Ново-Борівського містечка передавалися Святогорському монастирю. Однак у справу втрутився Азовський губернатор Толстой, який попросив царя передати землі Нового Борівського йому. У 1710 році царським указом від 5 червня право на володіння землями Нового Борівського було закріплено за губернатором Толстим, але земля йому відмежована так і не була. Була ліквідована Азовська губернія і відповідно губернатор був позбавлений своєї посади і вже йому було не до Боровенської землі, якою продовжив користуватись монастир.
На протязі перших двох десятиліть XVIII ст. на землі Слобожанщини випадають роки останніх грабіжницьких набігів кримських татар. Більшість набігів зупиняли козаки з міста Бахмута (нині Артемівськ Донецької області). Але були випадки коли в 1713 – 1730 рр. татари проривались і на наші землі. Тому не легко довелось поселенцям з центральних регіонів України що в 1711 році заснували на місці зруйнованого Нового Борівського вже слободу Боровеньку.
Громадська організація "ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА"
