ХРОНОЛОГІЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ СЕЛА
Не збереглось достатньо історичних документів для того щоб можна було точно вказати до якої адміністративно-територіальної одиниці відносилась слобода Боровенька в перші десятиріччя свого існування. Ми про те можемо лише здогадуватись вивчаючи історичні мапи того періоду та історичні документи населених пунктів що розташовані неподалік.
У 1708 році була створена Азовська губернія і Боровенька напевно входила до її складу бо ми вже знаємо що Азовський губернатор сперечався зі Святогірським монастирем за особисте володіння цими землями.
У 1710 – 1719 рр. Боровенька напевно відноситься до Бахмутського воєводства.
У 1719 році то вже Бахмутська провінція Азовської губернії.
В 1725 році Азовська губернія перейменована на Воронезьку.
В 1730 році Боровенька відноситься до Бахмутського повіту Воронезької провінції.
У березні 1765 року Бахмутська провінція відійшла до Новоросійської губернії.
У квітні 1767 року Боровенька відносилась до Бахмутського повіту Катерининської провінції Новоросійської губернії.
У 1782 році Боровенька Бахмутського повіту Азовської губернії.
У 1783 році Азовська та Новоросійська губернії об’єднані в Катеринославське намісництво.
У 1797 році Боровенька вже входить до складу Старобільського повіту Слобідсько-Української губернії.
У 1802 році Старобільський повіт разом зі слободою Боровенькою переданий до Воронезької губернії.
У січні 1824 році Старобільський повіт повернуто в Слобідсько-Українську губернію.
У 1836 році Слобідсько-Українська губернія перейменована на Харківську губернію. І до початку ХХ століття Боровенська волость була у складі Старобільського повіту Харківської губернії.
Після жовтневої революції 1917 року слобода Боровенька постійно зммінювала своє знаходження в різних адміністративно-територіальних утвореннях. До 20-х років тут влада постійно переходила з рук в руки. Слобода була у складі: Донецько-Криворізької республіки, Половецької землі УНР, Української Держави (Скоропадського), Української Радянської Народної Республіки, Української Радянської Соціалістичної Республіки, перебувала під владою Денікіна. В різні роки того періоду відносилась до Харківської, Донецької губерній, Старобільського, Бахмутського, Лисичанського повітів, Лисичанського району. Весь цей час влада переходила від одних до інших. Радянська влада того часу не мала чіткого плану адміністративно територіального поділу. Не були чітко визначені межі населених пунктів та територіальних одиниць. Тому й не збереглось точних даних про адміністративно територіальний поділ регіону.
До 1923 року умовно існувала Боровенська волость у тому складі яка вона була в 1917 році. В березні 1923 року в результаті адміністративно-територіальної реформи повіти та волості були скасовані. Замість повітів створили округи а замість волостей – райони. І тут мав би створитись Боровенський район замість Боровенської волості, проте всі села колишньої волості увійшли до складу Ново-Астраханського району. Так як матеріали з історії Ново-Астраханського району в різних джерелах майже не зустрічаються, нижче приведені данні з фондів Державного Архіву Луганської Області (ДАЛО) що коротко описують етапи існування району. Включаючи і матеріали стосовно села Боровеньки.
Від моменту створення Ново-Астраханський район розподілявся на такі сільські ради: Ново-Астраханську, Михайлівську, Єпіфанівську, Боровенську, Кудряшівську, Варварівську, Попівську (нині с. Затишне) та Нижньо-Покрівську. Пізніше, у 1925 році, до Ново-Астраханського району з розформованого Смолянинівського району перейшли Олександрівська, Метьолкінська та Борівська сільські ради.
До складу Боровенської сільської ради в 1923 році входили: село Боровенька, хутори Замулівка, Синецький, Павлоградський, Новосиротин, Бакаї, Валуйки, Авраменків, Суходол (тепер частина села Боровеньки з місцевою назвою Хутір). В березні 1926 року були створені нові сільські ради Ново-Астраханського району: Воєводівська, Гаврилівська, Чабанівська, Орлівська, Маринівська та селищна рада заводу «Червоний Прапор» (нині територія міста Рубіжне). Нові ради створювались шляхом виділення окремих сіл та хуторів з існуючих на той час та об’єднання їх у нові. Так зі складу Кудряшівської сільської ради були віділені Воєводівська сільська рада та селищна рада заводу «Червоний Прапор». З Боровенської сільської ради до складу Воєводівської було передано хутори Синецький, Павлоградський, Новосиротин та Бакаї. Олександрівська сільська рада була розділена на три нових: Олександрівську, Гаврилівську та Чабанівську. Орлівська сільська рада була створена з хуторів Валуйки, Авраменків Боровенської сільської ради, хуторів Орлове, Федчине Єпіфанівської сільської ради та хутора Ново-Астраханського Нижньо-Покрівської сільської ради. Маринівська сільська рада була виділена зі складу Нижньо-Покрівської сільської ради. Територія Борівської, Варварівської, Метьолкінської, Михайлівської, Ново-Астраханської, Попівської сільських рад залишилась незмінною. Територія Боровенської сільської ради з тих пір значних змін не зазнавала. Хутори Замулівка та Суходол влилися в село Боровеньку. І зараз вони являються вулицями села – вулиця Замулівка та вулиця Польова. Точніше хутір Суходол став найвіддаленішою частиною вулиці Польвої. В народі її так і називають Хутір.
За роки свого існування Ново-Астраханський район змінював своє підпорядкування. З моменту створення він відносився до Старобільської округи Донецької губернії. У жовтні 1925 року губернії були скасовані. Було впроваджено поділ УРСР на округи, а округів на райони. В червні 1930 року Старобільська округа була об’єднана з Луганською округою. У вересні 1930 р.були скасовані округи а райони безпосередня підпорядковувались столиці в м. Харкові. В тому ж році центр Ново-Астраханського району переноситься в селище Рубіжне. Район перейменовано в Рубіжанський. У лютому 1932 року введено поділ УРСР на області. Рубіжанський район (разом з селом Боровенька) ввійшов до складу Харківської області. У липні 1932 року район у повному складі було передано зі складу Харківської області в новостворену Донецьку область. 17 листопада 1933 року відновлена Старобільська округа Донецької області. В той же час Ново-Астраханський район відокремлено від Рубіжанського, проте вже в іншому складі. Звісно що селище заводу «Червоний Прапор» перейменовано в селище Рубіжне і лишилось в Рубіжанському районі. Ще лишились у Рубіжанському районі Варварівська та Попівська сільради. Воєводівська, Метьолкінська та Борівська сільради увійшли до складу Лисичанського району. До складу Ново-Астраханського району увійшла Булгаківська сільська рада з розформованого Містківського району. Всього в районі лишилось 11 сільрад. Для порівняння в 1929 році в Ново-Астраханському районі було 17 сільських рад. Населення району у 1933 році складало 21475 чоловік. Кількість жителів у с. Ново-Астрахань – 5647 чоловік. Територія району включала 512,3 км2. Відокремлений Рубіжанський район складався з селища Рубіжного та половини нинішнього Кремінського району. Територія Рубіжанського району включала 1611,5 км2, населення – 77771 чоловік (міське – 20900 чоловік, сільське – 56871 чоловік). В 1939 році Рубіжанський район розділиться на Кремінський район та місто Рубіжне.
3 червня 1938 року була створена Ворошиловградська область, шляхом поділу Донецької області на Сталінську та Ворошиловградську. В той же час округи були остаточно ліквідовані.
Під час окупації 1942 – 1943 рр. село відносилось до створеної окупантами Ворошиловградської сільгоспкомендатури. Село Боровеньки входило в зону військової адміністрації і не встигло перейти під керівництво громадянської адміністрації Райхскомісаріату Україна – було звільнене радянськими військами.
Після звільнення території району відновилася робота району, сільських рад, колгоспів. В Ново-Астраханському районі налічувалось 11 сільських рад, 29 колгоспів. Після реорганізації колгоспів у 50-х роках в районі лишилось 7 колгоспів та один радгосп. Господарства були об’єднані в більш крупні колгоспи. До цього в селах було по 2-3 колгоспи. Після реорганізації залишилось по 1 колгоспу на сільську раду. В Нижньо-Покрівській та Маринівській сільрадах один колгосп на дві сільради, а в Олександрівській, Гаврилівській та Чабанівській один колгосп на три сільради. На території Орлівської сільради було створено радгосп ім. Артема. На території Боровенської сільської ради існували колгоспи «Комінтерн» та «Червона Армія» що були об’єднані в артіль ім. Комінтерну.
В березні 1958 року Ворошиловградська область була перейменована на Луганську.
В грудні (вересні) 1959 року Ново-Астраханський район припинив своє існування. Більша частина сільських рад (Булгаківська, Ново-Астраханська, Михайлівська, Єпіфанівська, Боровенська, Гаврилівська, Чабанівська) увійшли до складу Кремінського району. Нижньо-Покрівська, Маринівська та Орлівська сільські ради увійшли до складу Старобільського району.
30 грудня 1962 року Кремінський район в рамках політики укрупнення районів був приєднаний до складу Сватівського району.
У січні 1965 року Кремінський район був відновлений у своїх попередніх кордонах. За виключенням Чабанівської та Гаврилівської сільських рад що були передані Новоайдарському району і об’єднані в одну Чабанівську сільську раду. Територія Боровенської сільської ради весь цей час не змінювалась.
У січні 1970 року Луганська область перейменована на Ворошиловградську. А в травні 1990 знову повернуто назву Луганської області.
Громадська організація "ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА"
